...

Apr. 25th, 2011 08:38 pm
ir_realna: (Default)
А стих
он всегда
ведет за собой

туда
где бесчинствует мудрость
там катятся волны –
тоска за тоской
а утром
ныряют под пудру

туда, где играет
толпой и стеной:
толпа на стене
в нее – головой
иль стену поставит
могильной плитой
над городом целым –
бездумной толпой

Он – стих
он всегда
ведет за собой

а после в бутылке
зеленой, как тролль
заплачет девчушка
со стрижкой под ноль

отец разглядел
в бутылке пивной
что дочка его
бесталанна
что пьянствует он
над девичьей судьбой
которая очень туманна
что если по-честному
он – пьянь да голь
а значит, и дочка –
заостренный ноль
местами, пускай,
многогранный

А стих –
он рожден
чтоб вести за собой.
ir_realna: (Default)
2008

Не трави мені душу
антибіотиками
ліпше пучку трави додай до інтиму

 підштовхни моє тіло
на зустріч  потягу
сексуального – буде стимул

 розкриши мої усмішки
черствими крихтами
за підвіконня морозного вечора

 там цинічний інтим
до кіосків бігтиме -
купувати кондоми і печиво…


2008

забери мене у дощ
забери без парасолі

затанцюй
між мокрих колій

кілька па
із наших ролей

па без слів
на грані фолу…

уяви, що
це - гастролі:

на асфальті
поміж колій

зупини мене
безвольну

зі щоки злижи
грам солі

дай рукам
під одяг волю

й не чекаючи –
дозволю! -

поцілуй
у губи голі...

забери без парасолі
забери мене у дощ

P.S. Сама собі сьогодні дивую: чому я більше не пишу? Коли покинула подив зі світу загортати у слова?
Яка я зараз? Яка зараз моя поезія - та, що не написана?
Page generated Sep. 26th, 2017 06:00 pm
Powered by Dreamwidth Studios