Афтер Лав Дей

Минула Доба  усіх закоханих. І сьогодні зранку у Києві «суцільна хмарність» (за версією Гугла).

Мені ж за кавою без кориці муляють такі питання: скільки презервативів порвано цієї доби – це раз, та скільки абортів зроблять у найближчий місяць жінки всього світу – це два. Маєте бодай приблизні цифри?

 

Вас привітали? Усі непривітані (некохані і незакохані) можуть сміливо записувати себе в графу «Нещасний та обійдений долею». Тому що таке свято – день дискримінації некоханих та незакоханих.

Ще зі школи пам’ятаю: якщо тобі в цей день не підкинули Валентинку (а краще цілу торбинку!), то тобі будуть співчувати. Мовляв, нєлюбімая. А такою бути – що? правильно – соромно. Жалісливо.

 

А якщо Валентинка таки тобі дісталася (від подруги, яка ніколи нікому не зізнається, що то від неї), то ти маєш щасливу можливість загадково посміхатися і відмовчуватися у відповідь на запитання «Від кого?». І нехай весь світ ходить з утертим носом. Тому що ти кохана!

 

Світ можна обдурити, від нього можна злиняти. А з собою такі жарти не проходять. А якщо жінку не топлять у ніжності, то жінка топить її брак у шампанському, мартіні а чи інших напоях у компанії подруг.

 

І так минає доба усіх закоханих. Доба ущербності та сорому тих, в чиєму житті немає кохання.

правда офісних джунглів

А ви знаєте, що є офіси «для замилювання очей замовникам»?

 

Такі собі «комплексні рішення на одну добу».

 

Приходиш до гіпермодного, стильного, сексуального, я би навіть сказала, бізнес-центру – і замовляєш офіс на кілька діб. З каво-сервісом на робочому місці, з білим та пухнастим папером у туалетах та іншими омріяними благодатями.

 

Замовник приїздить до тебе «познайомитися» - і милується золотим пилом, напущеним йому у очі. Клює на наживку «успішної компанії, яка навіть в кризу здатна платити оренду у сто зелених на метр квадратний». І якщо з першого разу всьо пішло як по маргарину, то далі ви будете виїздити до замовника «на дім». А «ваш» офіс переміститься у більш приземлене приміщення.

 

Ви про таке знали? Я – ні.

 

Але найбільше мене вражає те, що ми – люди – часто працюємо «комплексним рішенням на одну зустріч». Торгуємо обличчям, набиваємо ціну за те, чого немає у реальності. І, часом, ловимося на гачки одне одного. Одночасно.

І тоді починайється найцікавіше :)