36 днів весни. Ранок на затіненій стороні вулиці

П'ю каву на балконі, перебираючи пальцями такі м'якенькі й рідні клавіші - тепер інтернет сягає ще й сюди.

Перед очима піврайону. Перехожі переходять переходи. Діти у дворі навпроти гойдаються на двох гойдалках: летять одночасно вгору, але врізнобіч - все, як у житті. Гостро хочеться спуститися вниз - у ту церкву, котра сяє золотавим верхом по той бік вулиці. Котра сьогодні зранку стоїть на сонячній стороні вулиці.

Крізь мою душу сочиться лиш одне переживання.
Воно звучить словами:

Завірюха з пуху -

вщухла.