ir_realna | (no subject)

Надто тривожно писати слова, які за пару годин для камери казатиме інша людина. Кропітка робота: написати не від себе, а поцілити в темпо-ритми і стиль мовлення іншого, відчути як він будує речення, яка довжина, які паузи, на чому робить акцент саме ця конкретна людина. І прописати млї смисли чужими конструкціями.

Кожен з нас має форму. І через наші форми говорять наші смисли. Дивовижне життя – це «те, що ламає мене на шматки і складає, наче мозаїку, те, що кладе поетичні рядки під розкисле перо прозаїка»…